04.11.2020 Психологічні особливості підліткового віку

Он – лайн Просвітницька зустріч

 Психологічні особливості підліткового віку

ТАБЛИЦЯ 1

Особливості емоційної і вольової сфери

 

ТАБЛИЦЯ2   Особливості вольових проявів

Довідник

Підлітковий вік - 12-15 років. Головною особливістю підліткового віку є його перехідний характер – від дитинства до дорослості.

Провідна діяльність – інтимно-особистісне спілкування.

Соціальна ситуація розвитку – прагнення до самостійності, бажання бути в колі однолітків.

Новоутворення – становлення самосвідомості, почуття дорослості.

Криза підліткового віку - ламання старих психологічних структур, що призводить до справжнього вибуху непокори та зухвальства, важковиховуваності.

Симптоми кризи підліткового віку:

  • Зниження продуктивності навчальної діяльності (як і самої здатності до неї) навіть у тих сферах, де підліток обдарований.
  • Негативізм.

У підлітковому віці самооцінка дитини дуже нестабільна і протирічна.

Суб'єктивно дорослість виявляється:

  • В емансипації від батьків.
  • У новому ставленні до навчання. Розвивається прагнення до самоосвіти, причому не пов'язане з навчанням у школі. Багато хто стає байдужим до оцінок.
  • У романтичних стосунках з однолітками протилежної статі.
  • У зовнішньому вигляді і манері вдягатись.

Особливості пізнавальних процесів

Увага. Здатні зосереджувати довільну увагу впродовж 40-45 хвилин. Зростає об'єм, концентрація уваги.

Відчуття і сприймання. Характерною особливістю сприймання у підлітковому віці є його інтелектуалізація, тобто уміння не просто бачити (схему, креслення), а бачити в ньому певні зв'язки і залежності (вміння читати креслення, схему).

Пам’ять. Значно зростає обсяг пам’яті, причому не лише за рахунок кращого запам’ятовування матеріалу, але і його логічного осмислення.

Мислення. Розвивається абстрактне мислення, понятійне мислення, здатність до розумових експериментів, до мисленого розв’язання задач на основі припущення тощо.

Уява. Розширюються способи утворення її образів, провідним серед яких стає мовлення, особливо внутрішнє.

Мовлення. Мовні дії стають контрольованішими. Зменшується кількість “зайвих” слів (“ну”, “от”). Збагачується словниковий запас. Мовлення стає контекстним, менше пов’язаним із конкретною ситуацією.

Навчальна діяльність підлітків. Зростає рівень абстрагування й узагальнення, формуються системи прямих і зворотніх логічних операцій, міркувань, умовиводів, які стають усвідомленішими, обгрунтованішими і логічно досконалішими.

Тема 7. Психологічні особливості старшого школяра

ТАБЛИЦЯ 1

 

 

Особливості вольових проявів

Довідник

Рання юність (від 15 до 18 років) – це період завершення фізичного дозрівання організму, завершальний етап початкової соціалізації особистості.

Провідна діяльність – навчально-професійна діяльність.

Соціальна ситуація розвитку – вибір професії, соціальне та особистісне самовизначення. До моменту закінчення школи юнаки та дівчата вже мають бути психологічно готовими до дорослого життя.

Новоутворення: самовизначення, основою якого є потреба зайняти внутрішню позицію дорослого, усвідомити себе членом суспільства, визначитися, тобто зрозуміти себе, свої можливості, своє місце й призначення у житті. До новоутворень юнацького віку належать також самооцінка, самосвідомість, дружба, кохання, світогляд.

Домагання автономії:

  • у сфері поведінки (потреба і право самостійно вирішувати особисті проблеми).
  • емоційної автономії (потреба і право мати власні, самостійно обрані уподобання).
  • нормативної автономії (потреба й право на власні норми і цінності, переконання, моральні установки).

Юнацькому спілкуванню притаманні 2 протилежні тенденції: розширення його сфери (збільшується час на спілкування з ровесниками, розширюється простір спілкування) та зростаюча індивідуалізація (чітке розмежування характеру взаємин із різними людьми, висока вибірковість і максималістська вимогливість до друзів).

Особливості пізнавальних процесів

Сприймання стає складним інтелектуальним процесом, опосередкованим попереднім досвідом, наявними знаннями та інтелектуальним потенціалом.

Увага. Зростає обсяг уваги, здатність довго зберігати її інтенсивність та переключати з одного об’єкта на інший; зростає і вибірковість уваги та її залежність від спрямованості інтересів. Розвивається здатність розподіляти та переключати увагу.

Пам’ять. Зростає і зміцнюється її довільність, окреслюється спеціалізація пам’яті, зумовлена провідними інтересами. Удосконалюються способи запам’ятовування. Мимовільне запам’ятовування пов’язане з інтересами, потребами і планами на майбутнє.

Мислення. Стає системнішим. Яскраво виражена схильність до теоретизування, творення абстрактних теорій, захоплення філософським міркуванням.

Мовлення. Ускладнюється за змістом та структурою, розширюється активний і пасивний словник, удосконалюються мовні засоби усного і писемного висловлення думки, формується вміння точно формулювати думки абстрактного характеру, користуючись усним мовленням як засобом спілкування. Здійснюється перехід від розгорнутого до скороченого внутрішнього мовлення.

Уява. Мрії стають особливо конкретними і дієвими. Ставлення до витворів власної уяви стає критичнішим. Досконалішою стає репродуктивна уява. Водночас розвивається і творча уява, що знаходить своє відображення в різноманітних видах творчої діяльності (наукової, художньої, технічної).